International Journal of Medicine and Medical Research (IJMMR)

Мобілізація та управління медичним персоналом у зоні бойових дій є одним із ключових викликів сучасних збройних конфліктів, що напряму впливає на безперервність надання медичної допомоги та збереження життя пацієнтів. Метою дослідження було узагальнити наявні наукові та практичні відомості щодо організації роботи медичного персоналу, методів психологічного супроводу та забезпечення безпеки під час воєного стану. Методологія включала пошук літератури у міжнародних базах даних з охопленням публікацій за період 2014- 2025 років. У фокусі аналізу перебували приклади України, Сирії, Ізраїлю та Судану. Отримані результати показали, що впровадження Hospital Emergency and Contingency Planning сприяє підвищенню стійкості системи охорони здоров’я через формування мобільних груп, чітку координацію та кадрові резерви, тоді як доктрина 10-1-2 дозволила знизити смертність на полі бою з 13 % до 3 %. Використання математичних моделей ротації персоналу продемонструвало ефективність у збереженні безперервності медичних послуг. У сфері психологічної підтримки найбільш результативними виявилися когнітивно-поведінкові та Eye Movement Desensitisation and Reprocessing терапія, групові та індивідуальні програми, що знизили рівень дистресу в середньому на 23  %. Онлайн-платформи та міжнародні ініціативи створили додаткові можливості для дистанційної допомоги та обміну досвідом. У сфері фізичної безпеки ключове значення мають протоколи маркування медичних об’єктів, створення захищених зон і навчання персоналу тактичній медицині. Аналіз підтвердив, що інтеграція стратегій мобілізації кадрів, психологічної підтримки та правового захисту є необхідною умовою для збереження функціональності медичної системи у війні. Практична значимість результатів полягає у можливості застосування їх органами державного управління, медичними закладами та гуманітарними організаціями для оптимізації кадрової політики, впровадження програм підтримки та підвищення безпеки персоналу.

адаптивні кадрові стратегії; психологічна резильєнтність медиків; міжнародні протоколибезпеки; ротаційні моделі праці; травматичний стрес у зоні конфлікту; гуманітарна координація ресурсів